Жийте! СКОБ! Христос Воскрес!

Отже, шановне мурлицьке панство, маємо сьогодні 98 років від дня складення першої Пластової Присяги.
При цих словах, хотів би попросити кожного з вас згадати, як ви складали свою Присягу. Що ви відчували в той момент, хто був поруч.
Це важливо, бо Присяга в житті кожного пластуна – переломний момент. Або навіть – точка відліку. Пригадайте юнацькі роки (в кого вони звісно були;) ну а в кого ні – то перше знайомство з Пластом), пригадайте той чар і захоплення пригодами, новими відкриттями у собі та в друзях, пригадайте перші невдачі і труднощі, а також – як вони подолалися.

Сьогодні маємо безліч проблем в Пласті, з пластунами, в державі. В силу своїх можливостей, кожен з нас робить для Пласту (як і для держави) свою маленьку справу. Хтось – будучи керівником чи адміністратором, хтось – будучи виховником, а хтось просто ділиться досвідом і думками (будучи подеколи навіть не в Організації).

Нещодавно переглядав “Велику Гру” Старосольського:

Те, що ми будуємо — це не зовнішня форма, не річ, що, раз поставлена, стоятиме силою безвладности. Ми будуємо стан, що одержує свій зовнішній вигляд тільки завдяки внутрішній якості його носіїв. Тут творці — одне з носіями; будівничі нового дому — з його мешканцями. Дім цей буде не тільки такий, яким його збудують, а й такий, який відбиток дадуть йому його мешканці — люди. Це з людьми постає і падає будова.

Це — остаточно — людина кує свою долю на землі.

Пласт поклав свою ідею в серце юнака, а надію на сповнення її — в його руки. Тому так важно й рішаюче для Пласту, яке те серце юнацьке і які його руки. Пласт і хоче різьбити те серце і сталити ті руки.

Хотів би щоб для нас Пласт таким й надалі залишався Великою Грою, не перетворюючись при цьому на гру заради гри.
Бажаю вам світлих пластових спогадів та оптимізму в майбутньому! Успіхів і натхнення!

З пластовим СКОБ!
мурлицьким Бр-р-р-р-р!

Ваш,
народноізбранний Генеральний Коцур
ст.пл. Андрій Ребрик, ЦМ