Двадцять один

Історія куреня починається у селищі Славське Львівської області, де від 30 березня до 2 квітня 1991 року відбувався Міжкрайовий вишкіл впорядників УПЮ. Один з гуртків учасників вишколу (найстарший за віком) обрав собі за назву вислів «Целібат Мурлики», взятий з жартівливої пісні 3-го Куреня УСП «Лісові Чорти».

За двадцять один рік свого існування мурлики зуміли принести значну користь Пласту, працюючи в різних ділянках пластування, перш за все – як активні новацькі та юнацькі виховними. Історія Куреня – це передусім активне пластування окремих мурлик, які, однак, не забували і про свою курінну приналежність, пишалися нею та пропагували курінні ідеї. Сьогодні курінь УСП ЦМ вже має число 41, а курінь УПС – 44.

Майбутні члени куреня УСП-УПС «Целібат Мурлики» зарекомендували себе як активні пластуни ще до його створення. Зокрема, у серпні 1990 року, коли з часу відродження Пласту в Україні щойно проминув рік, а радянській імперії ще стільки ж належало стояти, майбутні мурлики організували низку юнацьких таборів: Богдан Олексій був комендантом табору УПЮ-ів станиці Тернопіль «Січ» у с. Томаківка біля Дніпропетровська (20 осіб), Віталій Окуневський – комендантом мандрівного табору моршинських юнаків «Джерело» на гору Парашка Сколівського р-ну (10 осіб, серпень), Степан Корчинський – комендантом табору юнаків станиці Івано-Франківськ «Червона Калина» (біля м. Яремчі).

Відтак майбутні мурлики взяли активну участь у підготовці та проведенні Установчого З’їзду Пласту в Україні, який відбувся 19-21 жовтня 1990 року в містечку Моршин Львівської обл. Зокрема, пл.сен. Віталій Окуневський дбав за розташування та харчування учасників З’їзду. На З’їзді було обрано Тимчасову КПР України, до якої, серед інших, увійшов і ст.пл. Степан Корчинський (станиця Івано-Франківськ), майбутній член Куреня.

Власне історія куреня починається у селищі Славське Львівської області, де від 30 березня до 2 квітня 1991 року відбувався Міжкрайовий вишкіл впорядників УПЮ (комендант – пл.сен. Петро Содоль, ЛЧ зі США). Один з гуртків учасників вишколу (найстарший за віком) обрав собі за назву вислів «Целібат Мурлики», взятий з жартівливої пісні 3-го Куреня УСП «Лісові Чорти». Саме члени цього гуртка і склали у майбутньому основу Куреня УСП-УПС «Целібат Мурлики». Першуном вишколу став майбутній мурлика ст.пл. Олег П’ясецький зі Стрия (пізніше перейшов до куреня «Бурлаки»).

Дата 31 березня 1991 року є датою виникнення ідеї створення куреня «Целібат Мурлики».

Дружба, започаткована під час вишколу, зміцніла під час спільної мандрівки на Маківку і вилилася у створення Куреня УСП-УПС. 6-7 липня на Соколі відбулися Установчі Збори Куреня. Його «хресним батьком» став пл.сен. Володимир Мурський-«Мурмурандо», ЛЧ (той самий, про якого Лісові Чорти склали у міжвоєнний період свою жартівливу пісню через його тривалу безшлюбність).

Основний тягар підготовки Збору взяв на себе Віталій Окуневський-«Кульбас». Він не тільки зумів забезпечити організаційний бік справи (адже з’їхалася купа гостей), а ще й підготував статут та кодекс Куреня. Головною ідеєю було обрано виховництво: якщо інші курені УСП-УПС проголошували для себе пріоритетним якийсь специфічний вид пластуваня, то мурлики обрали собі за спеціалізацію саме головну мету Пласту – виховництво.

Основні напрямки діяльності ЦМ окреслили у статуті: виховництво, мандрівництво, таборування, відбудова таборової оселі «Сокіл». Умовою вступу в Курінь визначено успішну працю з новацтвом та юнацтвом. Основною формою роботи були короткочасні одно-, дво-, трьохденні таборові зустрічі юнацьких гуртків із різних станиць.

Збором Куреня провадили: комендант – ст.пл. Олег П’ясецький-«Пугач» (Стрий), бунчужний – ст.пл. Василь Щекун-«Філософ» (Стрий), писар – пл.сен. Віталій Окуневський-«Кульбас» (Моршин). Програма Збору складалася з обговорення і затвердження статуту куреня, обрання проводу, юнацького змагу першунів мурлицьких гуртків та купальської ватри. Гостями збору стали пластуни сеньйори Володимир Мурський (93 роки), один з перших сокільських таборовиків Степан Коржинський (85 років), подружжя пластунів Ольга (80 років) та Юліан Воробкевич (85 років).

Склад куреня на момент заснування нараховував 13 осіб. За поданням щойнообраного Генерального Коцура – друга «Кульбаса» було прийнято рішення про іменування почесним титулом Мурмурандо Перший Володимира Мурського. А 2011 року, у липні, під час відзначення 20-ліття куреня, було іменовано Мурмурандо ІІ – пл.сен. Степана Павлишина-”Директора”.

Перший курінний провід: Генеральний Коцур (курінний) – Віталій Окуневський (Моршин) «Кульбас», Хорунжий – Василь Щекун (Стрий) «Філософ», Писака (писар) – Іван Гавліч (Тернопіль) «Моховик», Обозний (скарбник) – Богдан Олексій (Тернопіль) «Тато», Драпливий Мурлика (курінний суддя) – Олег П’ясецький (Стрий) «Пугач».

У 1991 році було започатковано одну з традицій Куреня – кількаденні таборові зустрічі для юнацтва, первісно звані «шабашами», а пізніше переіменовані на Мурликіади. Ці зустрічі давали змогу юнацтву побачитися з однолітками з інших місцевостей, повправлятися у практичному пластуванні. Кількаденні Мурликіади не потребували таких затрат, як табори, а тому були вигідними та мобільними. Активні були Мурлики і в організації юнацьких таборів.

Патроном куреня є Іван Чмола – «Чмоль» (1882-1941), співзасновник Пласту, сотник УСС, полковник Київських Січових Стрільців, найвизначніший скавтмайстер Пласту в таборовій та мандрівній ділянках, який є для мурлик прикладом служіння Богові та Україні, праці з пластовою молоддю та проведення пластових таборів.

Метою куреня є координація та об`єднання зусиль активних пластунів задля досягнення мети Пласту шляхом плідної праці в Пластових Уладах, розвитку організації та її інфраструктури, плекання провідницького хисту особистості. У своїй діяльності мурлики керуються законом Мурмурандо Першого:

«Будь-яку справу трактуй з гумором»
Мурлики плекають курінне побратимство та дотримуються Курінного Кодексу. Курінні барви – чорна, жовта.

Серед членів куреня є фахівці найрізноманітніших професій: лікарі, видавці, юристи, історики, митці, економісти, інженери, педагоги, священики тощо. Попри інші організовувані заходи, щороку обов’язково відбувається Великий Збір куреня, що проходить у березні на Соколі.

Нам є ще згадати і є чим пишатися, а найголовніше, що курінь, попри окремі «чорні смуги» свого життя, не занепав, що до нього йде молоде поповнення – старші пластуни та молоді душею сеньйори з різних станиць.

Мурлицькі кольори – чорний та жовтий – добре знають пластуни і друзі нашої організації в Україні та поза нею. Мурлицький шеврон став своєрідним «знаком якості», вказуючи на приналежність до щирого братства людей, яким справді не байдужі християнські цінності й майбутнє України та її молоді. Мурлики впевнено йдуть вперед, пам’ятаючи про життєвий чин-приклад свого патрона Івана Чмоли.

* * *

Джерело: 20 котячих кроків: Альманах до 20-річчя куреня «Целібат Мурлики» / упор. І. Гоменюк. – 2011. – 208 с.+ 8 с. іл.