Як Мурлики на Стежками героїв 2021 ходили

Так от, епопея з цими змаганнями та нашою молодою котячою бандою розпочалась ще рік тому. Але, оскільки, через відомі події “Стежки” відмінили, тому було вирішено цього року точно – йдемо. Команда доуокомлектувалась ще двома змагунами і в сумі нараховувала 7 людино-котів і взявши собі горду назву «Морські котики» почала підготовку до змагань. Готувались хто як міг: бігали хто на роботу, хто на пари, а хто й просто по хаті.

Щоб випробувати силу свого духу до старту у Воловці ми добирались двома електричками – спочатку з Рівного до Львова, а потім, власне з Львова до Воловця. Успішне прибуття на місце відмітили смачним бограчем в місцевій ресторації і посунули реєструватись та ставати на нічліг. Тут уже природа випробовувала всіх учасників, в годині 19.00 почався дощ який протривав до самого ранку.

Стартувати нам випало другими у своїй категорії (а це 80 км) тому вставши 0 6.00 зібрали свої пожитки повантажили в плєци і чемно стартанули на штурм гір і краєвидів о 7.16.

Маючи багато молодецької сили і запалу в цей день ми намагались взяти максимум точок, а тому користались правилом: «що найкоротший шлях між двома точками це пряма». Напевне найважчим був підйом на невелику вершинку Соколівка. На неї ми буквально дряпались мало не навкарачки хіба зубами собі не допомагали на підйомі. Фінішною точкою для нас став Пікуй, на який ми піднялись в надвечір’ї і ще навіть мали часу скоренько збігти в долину на ночівлю.

Другий день був у нас продуктивний у плані кілометражу. Якщо першого дня ми здолали близько 35 км – то другого близько 45. В цей день нашу команду покинув один із учасників (не бійтесь, всі мурлики лишились в строю). Другий день це лісисті вершини і довгі переходи хребтами з епічним спуском до села і маршкидком до місцевого магазину. На ніч ми спинились на півдорозі до останньої вершини з назвою Бозьова.

Третій день був в кілометражах найменший близько 15 км. Ми швиденько забрали останню точку і помчали до фінішу, заки сонце не почало припікати. Тут зазначу, що помчали – це я вже троха прибрехав. Бо моє коліно втомилось від гір раніш від мене, тому на спуску в пригоді стали трекінгові палиці і підбадьорювання своїх побратимів.

Фінішували ми в 10.55. Отримали медальки і по порції смачного борщу. Плануємо наступного року повернутися та покращити результати.

Склад команди: