28 жовтня 2018 року на сайті Радіо Свобода опубліковане велике інтерв’ю пл.сен. Івана Гоменюка, ЦМ, присвячене подіям столітньої давнини, а саме останнім дням Австро-Угорської імперії та зародженню ЗУНР.
Уривок:
– А як відреагували на ініціативу Карла І на українських етнічних землях, які входили до складу Австро-Угорської монархії?
– Тут треба розділяти. Теперішня Закарпатська область входила на той час до складу королівства Угорщина. Тут національної еліти українців, на відміну від, скажімо, словаків, не було. Тому що угорці не втрачали час і в рамках двоєдиної монархії успішно мадяризували й місцеві еліти й населення, тож там фактично не було провідної української верстви.
Натомість у Буковині й Галичині, де в ліберальніших умовах австрійської частини імперії могла існувати національна еліта українців, це викликало значне піднесення. При цьому, галицькі й буковинські українські політики були виховані у класичних імперських традиціях. Вони звикли, що імперія – це розпорядок: мають бути положення, нормативні акти й не можна ходити там, де стоять бар’єри. Там не було такої анархії, як на Наддніпрянській Україні. Вони сприйняли маніфест як програмний документ і почали діяти в дусі цього документа. Скликали так звану конституанту – збори з представників українських партій, депутатів галицького сейму і віденського парламенту, почали обговорювати. Тобто, хотіли йти легальним шляхом.
На відміну від інших збурювачів, українські політики Галичини й Буковини сподівались, що все це зроблять законним шляхом в дусі імператорського маніфесту.
Зустріч Івана Франка із січовими стрільцями у Львові. Фото 1916 року
Останні коментарі